Давай будем сумасшедшими

А давай будем сумасшедшими? Совсем и полностью, без оглядки, стыда и страха. Чтоб всегда было все разноцветно, карамельно и празднично.

Чтобы, не думая о репутации, постить цветные дурацкие селфики – и пофиг все, кто твердит: несолидно все прыгать да прыгать.

Read more...Collapse )

Рік "Філософської думки"

Рік з хвостиком тому ми з подругою потішили відвідувачів торгівельного центру на Майдані Незалежності: я стрибала перед камерою немов шалена лань, вимахуючи свіженьким випуском часопису Філософська думка. Причина була вагомою: я вперше стала організатором круглого столу та науковим редактором тематичного числа часопису, а на довершення цього – ще й стажером цього найкращого з найкращих філософських журналів.

Сьогодні я тримаю у руках друге число нинішнього року, що засвідчує зміну мого статусу: як зазначено на обкладинці, тепер я є «редактором розширеної е-версії журналу». І я задоволена собою, адже встигла здійснити чимало справ, які, на мою думку, давно очікували свого часу.

Read more...Collapse )

Від майстра до стажера, або Творіння без концепції

Коли тільки-но відкриваєш для себе нову справу, одразу почуваєшся зрілим майстром, здатним виконати найскладніші завдання. Ти хапаєшся за перо чи пензель, різець чи смичок із наміром щойно ж оживити усі найвигадливіші фантазії, матеріалізувати давнішні сновиддя та закарбувати їх у слові, камені, нотах тощо. Утім, на тебе чекає розчарування...

Read more...Collapse )

Світ очима риби

Дивні речі трапляються з людиною, що надумала дивитися на світ крізь об’єктив фотокамери. Текстури, кольори, проміні, тіні, відблиски, віддзеркалення, випромінювання, розмиття, увірвавшись у її життя, розмальовують і трансформують звичне довкілля, перетворюючи нормального нібито громадянина на такого собі постійно здивованого божевільного, що біля речей, повз яких більшість пройде, не озирнувшись, застигає у подиві, ставлячи дивацькі запитання.

Read more...Collapse )

Пам'ять тіла

Буває, йдеш собі, нікого не чіпаєш, обмірковуєш щойно прочитану статтю про Гоббса з Локом. Думаєш: хай там що, а раціоналізм – наше все, досвід вторинний. Ба більше, досвід тілесний, адже я завжди вважала тіло чимось похідним від розуму.

Отак йду я вчора, і раптом бачу у однієї з бабусь, що приторговують усілякими дрібницями біля метро, щось дійсно неочікуване: балетки. Так, справжні театральні балетки. Мого розміру. За сотку.

Read more...Collapse )

Гвинти, гайки та досвід цілісності

Останнім часом лейтмотивом моїх роздумів та рефлексій став досвід здобуття цілісності, який, хочеться вірити, я переживаю нині у Києві. Возз’єднання минулого з майбутнім, бажаного з можливим, возз’єднання себе з собою, врешті решт – саме це нині уявляється мені одним з найважливіших досвідів, які має збагнути людина. 

Read more...Collapse )

Голый и в галстуке #1

Идет по пустыне мужик – голый и в галстуке. Почему голый? Все равно никого не встретишь, в пустыне-то. Почему в галстуке? А вдруг встретишь?

К чему это я? Просто в первые теплые деньки вместо того, чтобы вдыхать запах первой зелени на Владимирской горке или хотя бы, крутя педали, дышать гарью на кольцевом шоссе, я зачем-то продолжаю предаваться саморефлексии. А конкретно, размышляю о том, как от жизненной стратегии «жизнь без корней, цепей и имущества» я буквально за год умудрилась перейти к презираемой до недавних пор стратегии «квартира в центре и золотой унитаз».

Read more...Collapse )

Втрачене й набуте

"Этот в доме жить не станет" (с) Евгений Розанов.

В этом году я была настолько вымотана делами, что не нашла в себе сил публично поздравить #Левиафанчик’а со второй годовщиной нашего сосуществования, которую следовало бы отметить  в конце декабря. Точнее, познакомились мы месяцем раньше: животный сидел на парапете в одном из дворов в центре Киева, был кругл, огромен и выглядел устрашающе. "Не советую: может и вломить", - предостерег кто-то из местных, когда я стала подкрадываться к коту с фотоаппаратом. 

Read more...Collapse )