Голий у краватці #2. Центнер овочів

Люди бувають різні. Є спокійні й помірковані, хто точно знає, чого, скільки та коли їм потрібно. Такі все роблять вчасно, розмірено й у належному обсязі. Є безпечні роззяви, що існують у веселому хаосі, почуваються в ньому комфортно та не прагнуть це змінювати. А є подібні до мене неврастеніки: суцільне безладдя в людському обличчі, яке, утім, раз у раз намагається стати дисциплінованим педантом.

Виходить як виходить. Написаний на колінці в метро фейсбук-пост самохіть перетворюється на фахову статтю (і добре, якщо не на цілу книжку). Місяць занурення в дисертацію вибухає тижневим святкуванням невідомо чого. Півроку тістечок та гамбургерів змінює одержимість спортом — до кривавих мозолів, гіпоглікемії та потемніння в очах. Засмага — до пухирів, робота безсонними ночами — до галюцинацій, купання — до ангіни, проекти — на мільйон.

Звісно, спроби самоорганізації теж сягають гротескових розмірів. Як-от дорослий і серйозний нібито проект закупівлі овочів на зиму, що виформовується в розвеселу пригоду із центнером врожаю на хазяйському килимі, добовою переробкою та ще й із тривалою фотосесією з усім цим городом. Ну і купівля овочесушарки на додаток. 

Таке десь лікують чи вже упокоритися, розслабитися та просто отримувати задоволення?


Error

default userpic

Your IP address will be recorded 

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.